Епідемії, релігія і людська безвідповідальність

Якщо справи йдуть погано людина, як правило, звертається до Бога. До цього моменту вона навіть не згадувала про релігію. Якщо в останній момент просто надіятись на вищі сили в момент кризи — це без толку. З вірою треба жити завжди,або дуже щиро повірити, в якийсь конкретний момент тоді можна сподіватись на допомогу Господа.

Свято під-час чуми

Людство переживало дуже багато різних епідемій в минулому, і як ми бачимо переносить її зараз. Один з найтяжчих моментів життя нашої планети — це середньовічна чума. В той період медицина не була настільки розвинена,і епідемія закінчилася природнім відбором, третина населення Європи загинула в часи «Чорної смерті». Як же поводила себе церква в той далекий період? Спробуємо проінформувати користувачів на прикладі Католицької церкви, так як Західна частина континенту найбільше постраждала від чуми.

Звичайно священнослужителі визнали інфекцію підступами темних сил і боролись проти неї різними способами, хтось тортурами або заснуванням рицарських орденів, які допомагали хворим. Та оскільки вважалося, що люди самі винні в «карі небесній», потрібно було не боятися прийняти смерть.

В середині чотирнадцятого століття Папа Климент VI, видав спеціальний указ, якою зобов’язав ангелів небесних доправляти кожного хто помер від чуми прямісінько до раю. Людській зверхності просто не має меж! Віруючі зібрались послухати свого «духовного пастиря» — близько двох мільйонів, а додому повернулося лише двісті тисяч.

Якщо церковнослужителі наголошують, що з вами нічого не станеться під-час святкування Паски цього року- це неправда. Якщо ви будете приймати участь в масових заходах,можете захворіти, померти, а ще гірше,інфікувати своїх близьких.

Можливо люди просто не розуміють тих випробувань, які їм посилають Небеса. Якщо людина свідомо йде на смерть — це суїцид, найтяжчий гріх. Люди можливо думають, що Бог хоче побачити їх фанатизм. Ні, Йому не потрібно бачити людську твердолобість — це випробування розуму і терпіння. Так, як біблійна історія про Вавилонську вежу, коли громада хотіла дійти до небес, але не змогла, бо з’явилась велика кількість різноманітних мов,і люди перестали розуміти один одного. Мабуть з того моменту почали утворюватися нації, люди отримали можливість жити окремо. Тепер суспільство вкрай глобалізоване, людські об’єднання направленні тільки на одне — збагачення будь-якою ціною. А тепер спробуйте побути вдома під-час карантину, о, це важко, руйнуються традиції. Якщо людині важко боротися з своїм дубоголовим-Его, вона програла.

Звичайно, якщо людина глибоко вірить і не грішить, їй не страшна ні чума, ні коронавірус. Таких людей одиниці на всій планеті, всьому іншому людському племені потрібно розуміти чітко — ми грішні і ніщо це не змінить.

Духовний пастор в даній ситуації, сам повинен вирішувати, як краще буде для його общини, але, в будь-якому випадку, він бере повну відповідальність абсолютно за все.

Коли в Московській церкві звучить заклик бути в храмі на свята, щоб побачити вище благо, це повна нісенітниця. Їм без різниці, скільки людей загине мученицькою смертю, вони давно перейшли на інший бік.

Католицьку церкву після епідемії чуми чекали великі зміни: Реформація, виникнення різних тоталітарних сект, єврейські погроми, релігійні війни. Це все через це, що церква конкретний період незрозуміла повідомлень і знаків, які повинна була прочитати.

Будьте мудрими, дійте по-совісті!