Концерт у Макарівській музичній школі присвячений Дню Музики
Вічне мистецтво музичної неповторності
Музика... Особисто у мене від цього слова стає на душі тепло і затишно. Це щось таке, що не можна описати, пояснити і збагнути. Бо як можливо, щоб безліч звуків злилися в одне чаруюче диво - мелодію, це завжди було для мене загадкою. І не даремно говорять, що мистецтво це від Бога і від душі, як поезія тільки без слів, це щось чарівно прекрасне...
Другого жовтня весь світ відзначав День музики. У нашому Макарові це свято пройшло там, де вона звучить з раннього ранку і аж до пізнього вечора - в музичній школі. Ще тільки відчинивши двері, я почула веселий галас дітвори, що метушилася в коридорах і класах - вони готувалися до концерту: хто повторював напам'ять вже давно вивчені ноти, а хто тихенько награвав веселу мелодію, інші розспівувались на весь голос. І всі вони такі різні , та кожен по-своєму захоплений, а єднає їх тут найголовніше - Її Величність Музика.
Концерт розпочався чудовими поетичними словами Ліни Костенко про вальс осені у цю пору, а думку, виражену в поезії продовжила неповторна мелодія гітари. Потім на сцені лунали нотки з-під клавіш баяна та фортепіано, чарували слух витонченою музикою скрипки та цимбали. А старша група хору під керівництвом Наталії Степурко виконала веселі дитячі пісеньки. Скажу відверто в такій атмосфері я справді відпочила серцем і душею. Правду сказав викладач музичної літератури і класу баяна Кукса Борис Михайлович, що музика необхідна людині як повітря, без неї взагалі то жити можна, та що то буде за життя! Тому, що це щось невмируще і , що неможливо сказати словами. Ось таке воно, вічне мистецтво музичної неповторності...
Концерт розпочався чудовими поетичними словами Ліни Костенко про вальс осені у цю пору, а думку, виражену в поезії продовжила неповторна мелодія гітари. Потім на сцені лунали нотки з-під клавіш баяна та фортепіано, чарували слух витонченою музикою скрипки та цимбали. А старша група хору під керівництвом Наталії Степурко виконала веселі дитячі пісеньки. Скажу відверто в такій атмосфері я справді відпочила серцем і душею. Правду сказав викладач музичної літератури і класу баяна Кукса Борис Михайлович, що музика необхідна людині як повітря, без неї взагалі то жити можна, та що то буде за життя! Тому, що це щось невмируще і , що неможливо сказати словами. Ось таке воно, вічне мистецтво музичної неповторності...