Лише 10.000 грн в рік за водосховище
Пригадується розмова з одним селянином ще на початку розпаювання землі. Тоді той чоловік, з діда-прадіда хлібороб, казав: „Хто цій землі лад дасть, якщо ні відповідної техніки не має, ні навиків у людей на ній господарювати". Та коли через кілька років побачив як приїжджі, купивши сотні гектарів землі, обносять свої „угіддя" кількаметровими залізобетонними тинами, а за тими мурами зводять шикарні будинки, копають ставки, добротно облаштовують все для свого відпочинку, то сумно мовив: „А я думав, що земля їм виділяється, щоб на ній хліб і картоплю вирощувати".
Допоки селяни роздумували, як своїм паям раду дати: що посіяти і посадити, то спритники почали ту землю викуповувати, потім перепродувати і величезні гроші наварювати. В Інтер-неті з'явилися оголошення на кшталт: „Продається 100 гектарів землі у такому-то селі за мільйон доларів". До речі, й зараз є подібні оголошення, але вже ціна за гектари значно більша.
Добралися „ділові люди" й до водоймищ. Приватизували ставки, замахнулись вже й на річки. Тепер місцевим жителям нема де й з вудочкою посидіти. Природні ставки, і ті, що викопані громадою, перейшли у приватну власність. У вересні 2006 року Ірпінське міжрайонне управління водного господарства в особі начальника А.О.Забуги та приватний підприємець В.В.Дзізінський уклали договір про спільне вирощування риби в Гавронщинському водосховищі, площа якого становить 248 гектарів. Є де розвернутися. Та подив викликає те, що їх річна плата Ірпінському МУВГ становить лише..10 тисяч гривень. Саме так у договорі: „10 (десять) тисяч гривень у рік". А місцевим жителям, щоб посидіти з вудочкою на березі водоймища, треба платити за це задоволення.
Звичайно, що кожен з жителів району хотів би мати за таку невелику плату таке велике озеро, куди рибка запливає аж із Бруси-лівського району. І тоді щодня можна ласувати щупачками, линками, товстолобиками, окунцями... Та й ще прибутки мати від продажу продукції і надання дозволуна рибалку. І так протягом 25 років, бо саме на такий термін надано водосховище. Окрім того, в договорі є й такий пункт, де йдеться, що „в разі зміни законодавства, власника водосховища підприємець має переважне право на оренду водосховища в разі здачі його в оренду, купівлю водосховища в разі його продажу".
Ходять чутки, що ніби-то дозвіл на укладання цього договору надала нинішня адміністрація. Проте він був укладений ще 5 вересня 2006 року. Тож наразі керівництво району, беручи до уваги невдоволення жителів району таким станом речей, порушує питання про передачу водосховища у власність місцевої громади.